Музика, змист и краса живота

Кед би дахто сцел вимерац присуство музики под час живота, голєм у Сивчових, Винцрильових, у Керестуре би то зробел лєгко, аж  барз. Музика Мироньови и його дзецом, животни цек, пулс, диханє, змист, радосц и ужиток котри повториц нє мож… Супруга, односно мац Геленка, ту найважнєйша потримовка, порозуменє и инспирация.

– Гваря мойо же ми дзешка ище дїдо, лєбо прадїдо грал на кларинету и тот музични ґен, очиглядно и далєй жиє, ґаздує з нами и шири ше. То озда, у шицким тим и найкрасше – почина бешеду Миронь Сивч, Винцриль, руководитель нашого Националного оркестра, наставнїк гармоники у Школи за основне музичне образованє у Кули, композитор, аранжер, дириґент и ище вельо того цо вязане за музику.

– Моя мац тиж музикална, шпива у хору нашого дружтва у Кули, а и оцец там припомага, найвецей з добру дзеку – предлужує Сивч.

Нужно, голєм кеди-нєкеди, запитац ше кельо труду уткане до числених композицийох за дзеци и старших, на руским лєбо сербским язику, кельо знаня, схопносци и любови треба же би у нас, на пар минути, або длужей виволали чувства задовольства. А нєт вельо того на тим швеце з чим таки чувства мож поровнац… И нє лєм тото, бо музику треба предложиц пред оркестер, каждому од инструменталистох, шпивачох… Треба ускладзиц кажди тон и ноту же би ми чули тото цо уметнїк задумал и витворел. Чежко же одвит прости и ясно розумлїви, нам, любительом и почитовательом тей уметносци.

– Двацец седем роки, менєй-вецей сом у музики и зоз музику од рана до рана, днями и ноцами. Нє лєгко, алє то наисце знам. Основну и нїзшу музичну школу сом закончел у Кули, штредню музичну, „Исидор Баїч”, у Новим Садзе. Рушело то и далєй, алє живот нє вше идзе тамаль кадзи ми сцеме – гвари Винцриль здогадуюци ше же ище як студенти вєдно з Владимиром Сивчом грали у Нємецкей, Швацарскей,… а потим и  з рижнима ансамблами, найчастейше з аматерами Дома култури з Руского Керестура, нащивел велї жеми Европи.

НАЙМЛАДШИХ УЧИМ ЖЕ БИ МУЗИКУ ЛЮБЕЛИ И ПОЧИТОВАЛИ

– Упознал сом людзох, култури и їх обичаї, а то, у ствари, и найвекше богатство. Богатство мац велїх приятельох, а ище векше даровац шицким радосц, найкрасши дарунок за хвильки у живоце… Богатство и музично образовац нови ґенерациї, а було их надосц и ище вше доходза. Уча, а я их учим же би любели и почитовали музику, без огляду чи ше у живоце и професийно опредзеля за ню.

Грал Миронь з наисце велїма оркестрами и музичарами, з оркестром Радио телевизиї Войводини, руководзел зоз оркестром музичней школи у Кули, дзекеди и з оркестром Дома култури, а по потреби и догварки зоз покойним приятельом Юлином Рамачом Чамом, преберал роботу кед вон бул барз обтерховани… Сивч бул и медзи снователями „Роси”.

– Було ту и дружтва, и оркестри за шицки нагоди, од вешельох, прейґ свадзбох по випровадзанє колеґох музичарох… Було шицкого, и прешло. У тей хвильки, попри роботи, граєм и у „Пицикато бенду”, дзе сом заменєл сина Алексея. Дакеди анї сам нє знам же кельо то годзини ма єден дзень, и як сом вшадзи постарчел – гвари наш собешеднїк.

Винцриль провадзи думку, за думку як и кед на гармоники преплєта, лєбо з дириґенстку палїчку руководзи з цалим оркестром, малим лєбо вельким.

Алексей котри и сам, алє и зоз шестру Николаю уж ма за собу охабени глїбоки шлїди у музики, студент на Музичней академиї, а коло того сцигує грац зоз своїм оркестром, вшадзи дзе го волаю. Познати су по квалитету, оцово ґени, нєт цо…

ТАЛАНТ ТРЕБА ДОПАТРАЦ

– Окремне задовольство ми школяре котрих паметам кед пришли до школи, а тераз су формовани музичаре. Паметам их и по числених наградох котри заслужено достали у Школи, та и у цеку дальшого школованя. То потвердзує же им даваме добру основу. Талант мож мац, алє талант треба и допатрац, а насампредз, треба робиц и на нїм и на власним ученю, формованю и похопйованю музики.

Миронь Сивч охабел глїбоки шлїд и на „Червеней ружи”, „Ружовей заградки”. Наградзовани є и на войводянским фестивалу „Златне жице” и, прецо нє повесц, и у шицких нас зоз виртуозносцу котру лєм вон и його гармоника, лєбо схопносц руководзеня и дириґованя зоз оркестром, охабели и ище зохабяю.

Пребераюци по памяткох и здогадованьох Миронь застал и, а вец здихнул и гвари:

– Боже, озда нє же у Школи, дзе сом их учел грац на гармоники, уж прешли телї ґенерациї? А, випатра же гей!

– А и тераз паметам початки, кед анї мнє инструмент нє слухал так як сом сцел и жадал… Паметам наставнїка Шандора Шанїя, Даниша, котри на мнє охабел найвекши упечаток и скоро сиґурно и тирвацо унапрямел же бим живот препровадзел зоз гармонику, у музики и иншим… Свидоми сом лєм же сом цали потерашнї живот других розвешельовал, грал шицким и своїм и другим, шпивал им…

Тераз, а вше частейше, гвари Миронь, зоз задовольством и найвекшу радосцу и потїху слухам кед младши Сивчово, Винцрильово, зашпиваю и заграю мнє и супруги Геленки.

МИЛО МИ ЖЕ ТАК

– Мойо дзеци, Николая и Алексей уж и власни кариєри збудовали и будую их и далєй. Леонтий школяр Школи за основне музичне образованє, а кадзи го живот одведзе, ище нє мож знац. Пред нїм єден рок у основней школи.

Николая одата у Швайцарскей. Наздавам ше же єй син, а наш унук Виктор, поцагнул на нас. Час укаже, можебуц будзе и лєпши од нас – поцешени Миронь.